Головна | Батьківські збори: "Як зіпсувати стосунки з дітьми і самих дітей) ( з презентацією) | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гість | RSS
Сайт Кваші Наталії Вікторівни
 Вчителя математики та інформатики Мартоніської ЗШ
 відділу освіти Новомиргородської РДА


 Електронна адреса:    kvashanata@ukr.net






Меню сайту








Статистика



Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Кількість відвідувачів за період існування сайту

счетчик посетителей сайта






Категорії розділу









Категорії розділу




БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ   

( З КОМП‛ЮТЕРНОЮ ПІДТРИМКОЮ.( ПРЕЗЕНТАЦІЯ))

ЯК ЗІПСУВАТИ СТОСУНКИ З ДІТЬМИ,

ТА Й САМИХ ДІТЕЙ

(завантажити)

Коли мені було чотирнадцять, мій батько був таким нерозумним, що я ледь витримував його; але коли мені виповнився двадцять один рік, я був вражений, наскільки цей старий чоловік порозумнішав за останні сім років.

Марк Твен

Кожна бабуся переконана, що онуки в неї бездоганно прекрасні, хоча виховуються вони абсолютно не правильно.

Достатньо однієї дитини, щоб заповнити увесь двір і дім.

Марк Твен

                   Як це не дивно, стосунки з дітьми часто бувають зіпсованими ще до того, як самі діти з'явилися на світ. Чому? Тому що їхня поява була: або випадковою, неусвідомленою; або за рахунок дитини батьки намагалися вирішити якісь свої про­блеми, часто ніяк із цією дитиною не пов'язані. Тобто дитину наро­джували для чогось, для чого вона зовсім не пристосована (аж до того, щоб татові не ходити в армію). Досить часто це з'ясовується вже потім, коли вона народиться.

                 Зіпсувати життя собі й майбутній дитині можна дуже просто. Ро­биться це так.

Ще до появи дитини потрібно покласти на неї завдання, яке вона вирішити завідомо нездатна. Тому що вона для його вирішення не при­стосована!       

Як правило, люди не зізнаються, що народжують дітей для чогось (ще б пак!). Ваша права рука зазвичай не знає, що робить ліва. Але це не міняє суті справи! Бо якщо ви не зізнаєтеся в чомусь — це ще не означає, що цього не було.

Отже, людина сподівається, що коли дитина народиться, це вирішить якусь проблему в її житті чи полегшить у чомусь це саме життя. Але насправді все обертається тим, що поява на світ дитини здатна не ви­рішити, а лише прискорити, загострити і зробити явними ті «прогалини» у вашому житті, які вже існують.

ПРОБЛЕМИ, ЯКІ НАМАГАЮТЬСЯ ВИРІШИТИ ШЛЯХОМ НАРОДЖЕННЯ ДИТИНИ

  1. Забезпечити собі склянку води в старості («Що я буду в старості робити?»). Страх перед майбутнім — потужний двигун народжува­ності. Але цю проблему дітлахи не в змозі вирішити. Води в старості хочеться менше за все, хочеться насправді людської турботи й уваги, і далеко не всі нащадки готові на таку самопожертву.
  2. Змусити чоловіка зробити щось, що зараз він робити не хоче («Ось народжу йому дитину, схаменеться, стане відповідальним», «Як стане батьком — сам подорослішає!», «Якщо я завагітнію і народжу, він не насмілиться піти до іншої», «Якщо в нас будуть свої діти, він переста­не бігати до колишньої дружини і дітей від першого шлюбу», «Може, він нарешті буде поважати мене, як матір своїх дітей!», «Ось зава­гітнію, тоді одружимося», «Буде в нас дитина — він кине пити...»).
  3. За допомогою народження дитини можна звернутися до совісті (якщо вона є), до порядності (теж не завжди наявна). Зрештою, до жалості (теж рідкісна чеснота). Зрозуміло, що цей фокус проходить далеко не завжди. Але навіть якщо чоловік погоджується одружуватися (кинути коханку, пити тощо), то це не гарантія подальшого щасливого життя. Швидше навпаки. Рано чи пізно він це пригадає!
  4. Психотерапія дитиною. Подружжя відчуває проблеми у відносинах і таємно (або явно) сподівається, що народження сина чи дочки по­гасить конфлікти. Ой, якби це було так! Але частіше буває навпаки.

 

  1. Втекти від самотності. Особливо характерний цей спосіб для жінок, які не зуміли створити родину або відносини. А народити дитину — начебто хороший спосіб заповнити порожнечу. Як правило, такі мами просто узурпують життя дітей, тому що це стає єдиним сенсом їхнього існування. А дитина, зауважте, не винна.
  2. Втілити нездійснені мрії («У мене не було нормального життя, нехай хоч у тебе буде!», «Я не вступила до цього інституту, але ти ж вступиш!», «Я грошей не заробив, але ти заро­биш!»). Ця батьківська мотивація виявляється досить пізно, коли вже в дитини є свої плани на життя або їх зовсім немає, що взагалі жах­ливо. Тоді зазвичай батьки отримують в дусі: «Тобі треба в цей інститут, ти й іди!».

У всіх цих випадках люди приймали рішення за­вести дітей, тому що хотіли щось «отримати». Як ви здогадуєтеся, існує ще багато інших «для чого», чо­му люду заводять дітей, а потім розчаровуються. Не в тому, що вони народили їх, а в тому, що, виявля­ється (о, жах!), дитина — це не «дубль два» від вашої персони! І не гарант виконання ваших сподівань!

СПОСОБИ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧАТЬ КУПУ ПРОБЛЕМ У МАЙБУТНЬОМУ

Отже, народження і подальше виховання дити­ни може стати чудовим способом створення собі проблем. Розглянемо, як це потрібно зробити (або як це робиться багатьма батьками).

» Просунуті батьки

Цей прийом добре підійде прогресивним і осві­ченим батькам (а також непросунутим і неосвіче-ним, але які дуже люблять своє дитя, причому див­ною, як то кажуть, любов'ю).

Зараз дуже модними стали системи виховання дітей, які передбачають велику, майже необмеже­ну свободу дій дитини. Батьки розуміють це дуже своєрідно і виховують дитину таким чином, щоб вона не знала слова «ні». Іноді це робиться з ве­ликої любові (нібито), і особливо популярно серед жалісливих бабусь. Іноді через надмірну просуну-тість — для того, щоб дитина росла особистістю, вільною від стереотипів і комплексів. Так от. Дозво­ляйте вашій дитині маніпулювати собою. Виконуйте будь-які її забаганки, особливо якщо вона плаче або кричить. Виконуйте будь-які її бажання, особливо споживчого характеру («Вам що, шкода, чи що?», «У вас серця немає чи що?»).

У п'ять років ви отримаєте маленького мон­стра, що тероризує всю сім'ю.

У десять років — невтомного хулігана, від яко­го стогнуть учителі й однокласники.

У п'ятнадцять років — некероване жадібне чу­довисько.

Ну а потім, у відповідь на ваше батьківське мекання (а це не розмова, а саме мекання) і ваші заклики взятися за розум, вам скажуть, що вас не просили її народжувати на світ, а якщо народили, то мучтеся. У вас був вибір.

►► Турбота замість спілкування

Зараз дуже багато батьків освоюють цей стиль спілкування з дітьми, і вельми успішно. Сенс його полягає в наступному. У якийсь момент ви дізна­єтеся, що ваша дитина дуже добре розуміє мате­ріальні стимули. Спочатку це іграшки, потім одяг, потім дорогі іграшки (мобільні телефони, машини, комп'ютери тощо). Вона стає слухняною, поступли­вою, керованою, а головне — вдячною.

І ви підміняєте спілкування з вашою дитиною матеріальною турботою про неї. І думаєте, що цього достатньо. І вважаєте, що ви їй усе дали, що могли.

Вам, можливо, ніколи. Або ви самі були в такий спосіб виховані. А, скоріш за все, так просто легше. Легше дати матеріальне, ніж духовне. Легше купити річ, ніж цікавитися внутрішнім світом дитини, її інтересами і переживаннями.

А що? Сита, взута, одягнена в кращі шмотки, вчиться на платному факультеті (у приватній шко­лі), у цілому, має всі передумови радіти життю. Тільки от потім, коли вона виростає, ви гірко по­чинаєте помічати:

  • що її інтерес до життя цим і обмежується;
  • що вона й гадки не має, ким хоче бути в цьому житті; 
  • що її світогляд якийсь плаский і грубо мате­ріальний;   що вона дуже цинічна;
  • що вона вбачає у вас тільки «дійну корову» (ви­бачте за грубе порівняння);
  • що її інтерес до вас, як до батьків, вичерпується тим, що ви можете їй дати.

Ну і, нарешті, найсумніше, що ви можете ви­явити: у вас із вашою ж дитиною немає стосунків. У вас немає ні спільних тем, ні довіри, ні душевного тепла. І що особливо вас жахне, так це те, що ваша дитина, можливо, навіть не розуміє, що це таке. Вона звертається до вас тільки тоді, коли потрібна матеріальна підтримка.

Так, вона, звичайно / можливо, і вдячна вам за все, що ви для неї зробили, але чого ви від неї хочете? Поговорити? Про що з вами говорити? Обі­йняти вас? Що це ще за дурниці?!

►► Лелека

Як можна довше приховуйте від вашої дитини, як вона з'явилася на світ. Не давайте їй дізнатися страшної правди, якою ганебною справою ви за­ймалися для того, щоб вона народилася.

На питання, звідки вона взялася, є кілька не­поганих відповідей:

  • ви знайшли її на прополюванні капусти в тітки Клави;
  • ви купили її в магазині, де продаються діти;
  • ви випили спеціальну таблетку, завдяки якій вона і з'явилася;
  • ви знайшли її на смітнику (не дивуйтеся: саме цю версію своєї появи на світ почула величезна кількість людей);
  • вам її подарували;
  • їй ще рано це знати;
  • лелека, пролітаючи, впустив, а ви зловили і взяли собі.

Підтримуйте віру в цю історію якомога довше. Головне, що коли вашій тямущій дитині ця казка здасться сумнівною, вона прагнутиме дізнатися правду. Де завгодно і як завгодно.

Саме завдяки такій вашій поведінці дитина ді­знається правду від однолітків, причому в такому ви­гляді, що у ваші роки й не снилося. Можливо, вона навіть вразить вас своїм знанням термінів з області людської анатомії. Але головне, з цього моменту вона перестане вам вірити! Адже ви збрехали їй, відпові­даючи на таке важливе питання! Питання, яким вона мучилася, може, не один місяць! Цілком імовірно, що відтоді вона взагалі не захоче говорити з вами на ці теми. їй буде так само ніяково обговорювати це з ва­ми, як було ніяково вам. Адже ви подали їй приклад!

►► Узурпатор

Яка це насолода — народити на світ дитину, а потім присвятити життя багаторічній боротьбі з нею, боротьбі за те, щоб зробити з неї людину.

А потім боротьбі за те, щоб вона оцінила вкла­дені в неї зусилля!

Намагайтеся зробити зі своєї дитини людину. За­здалегідь знайте, якою вона має бути, яке життя вона повинна прожити, з ким дружити, де вчитися (і як), ким працювати, коли і за кого вийти заміж (або одру­жуватися), коли вона зробить вас дідом (бабусею), як вона виховуватиме своїх дітей і т. д. Відповідно, ви повинні бути готовими зробити все, щоб це в її житті реалізувалося. Нехай навіть без її бажання. Нехай на­віть без її участі! Нехай навіть за її активного опору!

Будьте готові битися за свої ідеї, якщо щось у її житті піде не за вашим сценарієм. Це те, що в нас традиційно називається «бути хорошою матір'ю» або «бути хорошим батьком».

Таким чином, ви непомітно для самого себе узурпуєте життя своєї дитини. Звичайно, і це зовсім не гарантує, що ваша дитина буде повністю такою, як ви хочете. Це ґарний привід, щоб перестати жити власним життям і почати жити її життям. Хоча вас, власне, ніхто про це не просив. Вам можна відклас­ти власне життя і повністю переключитися на обслуговування дитини. І ніхто й дорікнути вам цим не зможе! У вас інша місія: ви живете для дитини! Це так шляхетно (важливо ще це зуміти возвеличи­ти, не забувайте про це), що може викликати тільки розчулене зітхання і співчутливі погляди жалісли­вих тіток, друзів дитинства і товаришів по службі. Зрозуміло, що повну відсутність власного життя можна розглядати як серйозне досягнення в межах нашого курсу зі створення собі неприємностей.

►► Домашній арешт

Цей спосіб виховання дітей особливо актив­но практикується в сім'ях, де дитина виховується без батька. Або ж у родині є батько, але він має статус цапа-відбувайла, а тому давно затоптаний дружиною і права голосу не має (так птах затоптує в гнізді слабке та нежиттєздатне пташеня).

У цій технології головне —- постійно підстила­ти соломку під ваше дитя. Якщо воно цю солом­ку випихає, можна посадити чадо на прив'язь. Ви повинні твердо знати: ваше завдання — захистити дитину від усіх можливих неприємностей, складно­щів, самостійності й імунітету до проявів реального життя. Починати ви будете з того, що почнете не­самовито волати і кинетеся дзвонити всім знайо­мим і незнайомим, навіть якщо дитина вирішила спробувати муху на смак. Через дванадцять років ви будете так само несамовито кричати і телефону­вати, коли вона затримається ввечері за невідомою вам адресою з невідомими вам людьми.

Захищайте її від незрозумілих однолітків! Хай вона краще до вісімнадцяти років усі вихідні їздить разом із вами до ваших тітоньок на дачу варити варення. Хай вона всі вихідні та свята проводить на сімейних застіллях із тими ж тітоньками і дядеч­ками, що обговорюють теми хвороб, високих цін, інфляції і злочинності в масштабах держави. Ну то й що, що їй не цікаво! їй що, по двору вештатися?

Якщо бідне створіння не вибухне в п'ятнадцять років або пізніше, то до двадцяти п'яти років у вас на руках буде інфантильне щось без статевих ознак. Воно просто боїться реального життя, як вогню. Боїться то­му, що його в це реальне життя ніколи не випускали, а вдома розповідали про нього тільки страшні історії.

Потім ви, можливо, захочете від своєї дитини проявів самостійності, але вона, на жаль, вже не буде на це здатна. І у вас гарантовано з'являться додатко­ві переживання на тему «Ну чому ти така безпорад­на?!», «Я що, все життя його на собі тягти повинна?».

►► Батьківський шантаж

Почуття провини — прекрасний інструмент, за допомогою якого вмілі матері та батьки віртуозно маніпулюють своїми дітьми. При цьому зовсім не обов'язково, щоб ваша дитина справді скоїла якийсь серйозний проступок. Досить того, що ви незадо-волені своїм життям, ви народили її (і не важливо,

що вона вас про це не просила), виховали, відда­ли кращі роки свого життя, відмовляли собі багато в чому! А вона тепер, бачте, виросла і хоче радіти життю! Вона, бачте, не хоче сидіти поруч із вами! Ні, нехай знає, на які жертви ви заради неї пішли!

Культивувати в дитині відчуття провини ба­жано з раннього дитинства. Втратите час — буде складніше. Нехай вона відчуває незручність за сам факт свого існування. Нехай пам'ятає, як багато ви їй дали, наскільки вона вам зобов'язана.

Як ви це зробите — не важливо. Зазвичай бать­ки в цьому великі фахівці. Але якщо вам із цим складно, можемо підказати кілька способів.

Можна виховати почуття провини за погані оцінки, за пізнє повернення, за... Так, урешті-решт, за що завгодно, тому що тільки винною дитиною можна маніпулювати!

Частіше нагадуйте своїм дітям, що якщо ви коли-небудь помрете (смертельно захворієте), то причиною цього будуть вони! Ви помрете від того, що вони в три роки не їли манну кашу, у десять — не хотіли вчитися; не слухались, у двадцять років не з тими одружилися тощо.

Підійдуть і такі фрази:

  • «Нехай уже все погане впаде на мою голову, а не на вашу!»;
  • «На тебе вся надія!»;
  • «Нехай я прожив (-ла) важке життя, доля в ме­не не склалася, будьте хоч ви щасливі!»;
  • «Я тобі казала, пам'ятаєш? Я тебе попереджала!»;   «Краще б я помер (-ла)! Мені за тебе соромно!

Совісті ти не маєш! Так ось ти як до матері (батька) ставишся?! Якщо б ти любив (поважав, жалів) мене, ти б так не вчинив! Гаразд, тобі мене не шкода, ти хоч бабусю пожалій!»; х   «Якби я знав (-ла), що ти таким (-ою) виростеш!..»;

  • «Що скажуть наші знайомі, коли дізнаються,
    що ти...»;   «Як я тепер людям в очі дивитимусь?»;
  • «У мене через тебе голова розболілася!»;
  • «Якщо з тобою щось трапиться, я цього не пе­реживу!»;   «Я всю ніч не спала, все думала про тебе...»;
  • «Не турбуйтеся про мене, не треба, я вже як-небудь... (Важке зітхання.) Ідіть розважайтеся, хай вам буде весело! (Опустіть очі з важким подихом.)»;
  • «Я все віддала тобі! (Ми з татом усе краще від­дали тобі!)»;   «Я на тебе все життя поклала!»; «Ти дідуся до інфаркту довів!»;
  • «Коли ти був маленьким і писклявим, я ночей не спала!»;
  • «Я тебе п'ять років возила в музичну школу(в секцію, гурток, студію вишивання хрести­ком)! І що я отримую натомість?»; «Я заради тебе з цим... живу, мучуся, не роз­лучаюся!»;
  • «Якщо б не ти, я давно вже... зайнялася б со­бою (влаштувала б своє життя і т. ін.)!».

Відпускаючи дитину на тусовку (дискотеку, день народження, побачення тощо), на порозі пообіцяй­те, що вас неодмінно відвезе «швидка», якщо вона не зателефонує до дев'ятої вечора. Ну, у крайньому разі, у вас буде інфаркт, інсульт, параліч, втрата сві­домості. Побажайте їй гарного настрою і відпустіть. І взагалі, з самого початку зробіть усе, щоб ді­ти не хотіли вам довіряти, залякуйте їх, а потім ви все життя покладете на боротьбу з їхньою брехнею та витівками!

Як зробити дитину глухою? Це дуже просто. Виховуйте дитину шляхом безкінечних вказівок на її ж помилки. Якщо ви будете часто повторювати хоча б пару з наведених нижче фраз, дуже скоро вона взагалі перестане вас чути:

   «Ти завжди...»;   «Від тебе не дочекаєшся... Ти ніколи...»;   «Хоч би раз...»;   «Ну от, знову ти...»;   «Скільки разів тобі повторювати...».

Навіть якщо ваша дитина чутиме вас, сам звук вашого голосу викличе тиху лють (якщо постарає­теся, то буйну).

Якщо ваша дитина не демонструє нічого над­звичайного в навчанні, дуже добре буде лаяти її за погані оцінки та примушувати її хотіти вчитися. У цьому випадку ви досягнете приголомшливого результату. Ваша дитина:

  •  буде боятися вас;
  • перестане довіряти вам;
  • зненавидить навчання ще більше;
  • боятиметься ходити до школи, бо там можуть поставити погану оцінку;
  • боятиметься йти додому, бо там її лаятимуть за погану оцінку.

Ну а якщо ваша дитина не чує або в будь-який спосіб уникає вашого товариства, то у вас є пре­красний спосіб відчути себе жертвою невдячного нащадка. Або героїчно кинутися в бій за його пере­робку. Або якимось чином ще створити собі непри­ємності й насолоджуватися ними досить довгий час.

Шановні батьки, ми впевнені, що, пройнявшись цими прийомами антивиховання, ви зможете побу­дувати зі своєю дитиною дружні відносини і зроби­те спільне життя щасливим і радісним.

                                                                               

Завантажити презентацію


Мій профіль




   Вхід на сайт





Стромило Іван Миколайович»








Пошук













Архів записів





Copyright MyCorp © 2019
Створити безкоштовний сайт на uCoz